понедельник, 30 сентября 2013 г.

Привіт із пекла

Привіт із пекла, моя знищена любов,
Моя священна й водночас проклята жінка.
Моя прожита й перегорнута сторінка,
Що стерла пальці від гортання просто в кров.
Привіт із пекла, моя нова, друга «Я»
Стара просила передати нам привіти.
І ще нам вислала троянди – ми ж ці квіти
І не любили-то ніколи. Маячня.
Привіт із пекла, світ ілюзій та бажань.
Створити нові плани було не так легко.
Я відпустила їх в краї, немов лелеку,
Тепер чекаю їх здійснення, немов дань.
Привіт із пекла, мій спустошений баланс.
Баланс між мріями, реальністю і снами.
Ти вже давно не був в гармонії із нами,
Мене новою та старою. Підарас (клятий ас)...
Привіт із пекла, мої жахи з темноти.
Сам дядько Кінг би був в захопленні, напевно.
Радіти їх оригінальності даремно,
Бо під час них ти молиш, щоб прокинутись.
Привіт із пекла, мій фінансовий контроль.
Ти щось пішов разом із вдачею наліво.
Коли повернетесь, купіть горішки й пиво,
Щоб я могла ще в мережі ввести пароль.
Привіт із пекла, мій колишній раз і два.
Зробіть фан-клуб, не відпускайте мене далі.
Ви зрозуміли все запізно, «проєбалі».
І не спіймали горобців – мої слова.
Привіт із пекла. Та і, власне, в чому суть?
Хвилинна паніка і суміш невезухи.
Лиш пережити цей момент офлайн-порнухи
І далі все буде чудово. Так. Мабуть.

воскресенье, 5 мая 2013 г.

Се Мукачево, дєтка


Щоразу, як я приїзджаю до свого рідного міста циганський супровід зустрічає мене на вокзалі. Чорні, немиті та смердючі цигани повсюдно розмножуються, наче кролі і роблять це, напевне, саме тому, що поняття душ, робота та презерватив їм не відомі.

Бикоград — таку назву я дала разом з Сергієм (@blogoreader) цьому місту ще тоді, коли ми вчились в школі. Типові ознаки міста визначались у рідкісній ступені рагулізму, яка, в основному, проявлялась в підкачаному тілі, Адідасі та гламурних шмотках тупих кур. Тенденція не змінилась і досі, вона хіба ще більш прогресує, спричиняючи припадки істерики у таких залишків інтелігенції, як я.

Особливості місцевого менталітету заключаються в тому, що мода сюди доходить пізніше, ніж треба, що треба відкрито обговорювати зовнішній вигляд людей, голосно обговорювати людей, які відрізняються від гламурно-бичого бренду, робити гулю на голові та носити гачковані блядоходи. Ти обов*язково маєш бути тупою, податливою куркою, інакше у тебе немає ніяких шансів підчепити Золія з Чєрьомушок, який так підкачався, що, здається, готовий з*їсти свій член. Мало того, йдучи по центру, реакція на “Ей, мала (малишка, кіса)” повинна бути обов*язково або у більшому вилянні бедрами, або у наче ненавмисному “Шо?”, який у мізках обробляється запитом “Йой, а він такий нич (што файний, а тєло, я б із ним замутила)”

Споглядаючи місцеві пари, які, судячи із фізіологічної подібності, саме таким чином і склались, я часто думаю, що у Мукачеві тайний розплідник компанії “Настя&Потап Ентерпрайзес”. Самець мукачівський звичайний має бути такий розкачаний, щоб сорочки з автовокзалу ледь не рвались на його мужніх сіськах, а самка мукачівська звичайна повинна бути парадна, валовшна і май файна дівка у адідасі, окулярах і айфоном або платті з журналу, окулярах і айфоном. До речі, стиль підбору одягу у Мукачеві сприймається занадто буквально — як дівчата бачать моделей на журнальних обкладинках, так точно вони і підбирають і зачіску, і плаття, і туфлі. Зборище пародій на моделей виглядає так, наче ти потрапив у шоу “Здохни від гламуру”, причому це не просто дівчатка, дефілюючі по обриганій та обпльованій сємками брущатці, це тьолки, зовнішній вигляд яких одразу псують моменти розмов “Тать я повіла сій кобилі, ож най йде нахуй”, “Так ісь ся заєбала на тій роботі, а Йоужі ще на роботі на очках, та пой зо мнов на даякоє кофе”, “Чуєш, малфо, кіть тя раз переєбу” і в тому стилі.

Це ми говорили про молодь. Старше покоління Мукачева, здається, застрягло між селом та містом та постійно бореться за титул “Сама страшна старша жона”. Гран-прі отримують жирні баби, вміючі підібрати такі комбінації кольорів, фасонів та стилю, що Дольч Енд Габана повісились б на власних викройках. На Закарпатті сільськозомбувальний менталітет “школа-учоба-жона” ще більш прогресивний, ніж на Заході, тож шансів стати страшною, жирною і героїнею чиїхось кошмарів тут куди більше.

Рівень інформаційного розвитку не перестає мене дивувати. Тут Ви побачите білборди у виді роздрукованих прінсткрінів, на яких зверху навіть не прибрали “Новости”, “Меню”, “Контакты”, рожі місцевих депутатів, накладені на тупі фони у фотошопі з віршиками про Великдень, жахливі помилки у наборі вивісок і плакатів, убожество фантазії та відсутність вміння робити так, щоб люди рекламу не просто бачили, а й сприймали.

Починаючи з Великодня культура Бикограда активно процвітає завдяки дибільній традиції поливання. Зважаючи на те, що річка протікає прямо посеред центру міста, вихід до центру нагадує своєрідну пастку, з дір якої раптово можуть з*явитися розподілені загони малих виродків з 1,5-літровими пляшками річної води. Швидкість реакції залежить від почутого з-за спини “Резчє!” - тоді можна врятуватися за спинами якихось дорослих, але це не гарантія, що ті не знайдуть спосіб зробити своє.

На Великдень усі виряджаються хто як може краще, робить офігенні зачіски та макіяжі, пофіг на яку годину, а в момент стягування серветки починається марафон “Оціни дохід сусіда”. Колонни, стоячі одна навпроти іншої біля самого алтаря  схожі на готові до стіни смерті дві купи панків, щоправда, ці зіштовхуються лише оцінюючими поглядами, критикою та хизуванням любові до церкви.

Центральна точка зборища мєсних підкачаних авторитетів — це магазин “Білочка” на куті готелю “Зірка” в самому центрі. Тут самці звичайні оцінюють обстановку з усіх кутів, харкаючи насіння. Особливістю місцевого бикозагону є голий торс із майкою на плечі, кепка, чорні окуляри за 40 грн, в*єтнамки або гумові шльопанці та брудні ноги. Винятками можуть бути бикоградівці у майках із сітки.

Кожне місто має свій запах. У Мукачеві усі бажаючі піти до кінотеатру можуть оцінити божественну гру ароматів кислої дешевої олії, тухлого м*яса та немитих геніталій у переході до кінотеатру “Перемога”. Газова камера “Пиріжки у пасажі” - запах, знайомий з дитинства!

Мукачево — гарне місто і в плані архітектури, і в плані зелених зон, тут наче є куди сходити, але наповнення міста, як галімий контент — те ще гівно. В добавку трешовий репчик від якогось мукачівця про менталітет “любимого” міста.

понедельник, 24 декабря 2012 г.

"Блін, я поправилась на два сантиметри!"

Знаю таких жінок особисто, яких миттєво засмоктало у світ фешну та шейпінгу без шансу на повернення. Одні з них - розумні, інші - дурні, але роблять вони це однаково.

Приклад дурної. Колишня хореограф, типова цицьката блонда, з шикарною талією і тілом взагалі. Займається танцями понад 10 років, у день танцює від 6-ти годин з різними колективами. Піднімаючи майку, під якою ідеальний прес без міліметру жиру, вона питає дівчат старшої групи: "Дівчата, ану кажіть, я поправилась?" І ті, звичайно ж, не то з почуття зависті, не то з почуття підтримки ідеальної бабської розмови, кажуть: "Та, Ніна, ти трошки поправилась". Я дивлюсь і не вірю своїм очам і вухам, тому що Ніна НЕ МОЖЕ поправитись. Наступні Нінині слова підтверджують мої доводи: "Блін, дівчата, я так хочу їсти. З*їла сьогодні лише один банан, а в обід - булочку. Маю ще одну в сумці, але ж то стільки мучного за сьогодні..." В очах блонди ясно читається стомленість, голодна стомленість.

Приклад розумної. Дівчинка Іра, особа з живим інтелектом та хорошими життєвими позиціями. Красива, але не мудра. Вона також намагається не їсти, стараючись бути стрункою жіночкою, хоча вона виглядає абсолютно нормально. Я знаю, що вона розуміє шкідливість недоїдання, що це через такі обставини вона швидко п*яніє і почувається слабо, але вона не показує цього, мовляв "Дивіться, яка я крута, струнка, красива. Та я ідеальна! Я можу не їсти і мені від цього нічого нема". Мені жаль Іру, бо у випадку першої мізків нема, а в другому - є, але вони свідомо не використовуються.

Я ніколи в житті не сиділа на дієтах. Я ніколи не важила більше, ніж 65 кг на ріст 177 см. Я їла на ніч смажені бульби, зажираючи їх тортом та молочними коктейлями. Знаю навіть таких, хто мені крізь зуби казав: "Як класно", а я тримала за спиною пальці хрестом, бо це казали дівулі у два рази більші, ніж я або такі, яких розносило від одної мучної крихти. 

У мене причина стрункості в роботі, у відповідальності, у хобі. Я завжди спершу роблю важливу роботу, а потім їм. Я чудово почуваю себе у цьому ритмі. Якщо ти сидиш вдома і нихера не робиш, то жир сам прийде до тебе. Ти будеш казати: "О, жінка не повинна виснажуватися, це має робити чоловік". Ти права. Але не їсти - це слабкий, неправильний вибір, це твій страх зробити відповідальний крок. Набагато ж легше зробити із себе мученицю-струнку жінку, аніж просто їсти посередньо, але, наприклад, півгод в день виділяти на домашню гімнастику. Жінки - слабкі створіння, якими б сильними вони не намагались бути і їм треба знати два основні правила: 

1) Чоловікам насрати, поправилась ти на два сантиметри чи ні. Вони цього просто не помічають. Їм головне, щоб був борщ на столі, був секс та була турбота. Якщо ти не скажеш, що ти поправилась, він на це навіть не зверне увагу, тому що він думає, як заробити на тебе, як зробити тебе щасливою. І навіть за космічної умови того, що він це помітить, справжній чоловік цього не скаже, бо знатиме жіночу реакцію і якщо тебе рознесе під час вагітності на 20 кіло, він скаже: "Ти моя кохана булочко. Це ж наша дитина тебе збільшує. Я тебе від цього люблю ще більше"

2) Недоїдаючи ти робиш собі гірше - не отримуєш потрібних речовин, маєш погане самопочуття, не зразу знаходиш на свою подобу дупи підходящі джинси. Усі ці довбані журнали, телебачення, світ мод та інше, що тебе напоумило худнути - це лише комерційне гівно, полите шоколадом. Моделі притримуються цих правил, але, по-перше, їм за це класно платять, по-друге, у них спеціальна вітамінізована дієта, по-третє, у них робоча страховка. А в тебе що? Бажання бути моделлю? Старайся бути стрункою, а не сухою дошкою.

Цінуй своє здоров*я і не будь дурепою. В очах чоловіків твої безглузді і постійні дієти - незрозуміле та недоцільне просирання життєвого часу. А твої питання та зауваження "О, Боже, я поправилась на два сантиметри" їм чути нахєр не цікаво, а якщо ти це робиш для нього (не впевнена, що для себе), то це дибілізм. Вдачі у виборі правильних життєвих цілей.

вторник, 13 ноября 2012 г.

Трохи про ревнощі

Ревнощі - це така якість, яку я терпіти не можу майже у будь-яких її проявах. Чоловічі ревнощі зазвичай куди агресивніші, ніж жіночі, проте буває різне. Я в своєму житті стикалась із чоловічими ревнощами і скажу Вам, що гірше цієї якості я вважаю хіба неохайність та мужика-мямлю.

Наскільки я зрозуміла, виток ревнощів - це власна неповноцінність, низька самооцінка чи пекельна любов. Коли мені колишній казав: "Ти їдеш на конференцію, а там буде купа симпатичних і розумних хлопців", я слала його тритонним матом, тому що мені і в гадці не було когось там чіпляти, мене цікавило лише спілкування. "Ти йдеш на дискотеку, а я знаю, як ти там будеш танцювати! Вони всі будуть на тебе дивитися!" Ясен хєр, що будуть дивитися, я не на шоу "Сліпі мають талант" збиралась. Людина постійно боялась, що я виберу когось кращого за неї. Після цього я вирішила, хай би там мужик був Аленом Делоном, але хай зі своїми дикими ревнощами іде в дупу.

Ось побачила у знайомої аналогічну ситуацію. Обом по 19 років, він окільцював її, аби вона нікуди не ходила. Я вже рік читаю її у Вк і вона постійно жаліється, що він її нікуди не пускає, навіть до подружок сходити потусити на хаті. Люди, це брєд. Я завжди все оцінюю із суб*єктивного боку (це, скоріш за все, не дуже айс), але я вважаю, що людина повинна бути вільною навіть у відносинах. Відносини - це означає бути разом, а не приклеїтись один до одного так, наче Ви - близнюки. У будь-якої пари повинен бути час у кожного сам на себе. Жінка повинна говорити із жінками, інакше ця постійна жрачка, прибирачка, секс та розмови стомлюють рано чи пізно. Мужик має піти колись із хлопцями на сочок, щоб теж потриндіти чи подивитись футбол, розслабитись та вільно почесати яйця. Вони все одно повертаються один до одного, живуть та любляться, але отримують ту дозу свободи, яка їм необхідна біологічно.

Жіночі ревнощі майже ідентичні чоловічому піздєцу. Вони тільки-но заручилися, а він уже не може на 2 години пізніше посидіти із хлопцями в барі, треба принести води, вивісити шмотки і взагалі "В тебе що, жінки нема?".

Одна знайома навіть нового одягу своєму чоловікові не купляє, не пускає його нікуди, бо ревнує страшно. Це ж вона у нього перша закохалася, а вона йому нафіг була потрібна перші півроку зустрічання. Шкода мені мужика, та й ту шкода, бо вона навіть нічого не робить, щоб бути для нього такою, аби ні на кого другого не дивитись.

Людина - це жива субстанція, яка потребує комунікацій незалежно від типу темпераменту, а огризок дорогоцінної сталі на пальці немов зобов*язує до вічного рабства. 

Є такі, кому так і подобається, щоб ним вічно посмикували, підйобували, наказували. Потім ця ж людина комусь жаліється, але не робить нічого, щоб змінити щось. 

Люди перестали цінувати свободу. На мою думку, лише вільний може бути щасливим і я вірю, що навіть будучи зарученим чи заміжнім, цю свободу можна залишити існуючою без наслідків і з користю.

понедельник, 24 сентября 2012 г.

Дибілізми копірайту. Частина 1.

Недавно я створила документ із самими ржачними та тупими текстами, з якими доводилось працювати. Спочатку деякі викликали у мене подив, мов на хорошому сайті диванів на головній отака нісенітниця, а потім я просто почала додавати усі нісенітниці в один файл і ось що з того вийшло. Пропоную Вашій увазі хіт-парад текстів від @alnozima!

Номінація 1. Спасібакеп

1."Но часто на наш выбор влияют не только удобство, цвет, и конструкция дивана, а и его цена. Действительно, не все могут позволить купить дорогие диваны. Еще часть жителей столицы не покупают дорогую мебель не потому, что она дорогая, а потому что хотят сэкономить"

2. "Обычная резка не справляется со многими заданиями так точно, как лазерная. Лазерный луч – очень тонкий, поэтому он используется в тех случаях, когда нужно особенная точность. Поэтому для достижения идеальных форм нельзя использовать обычную резку, в таких случаях больше подходит лазерная"

Номінація 2. Гдєлогіка? (За правила пунктуації автору пять)


1. "Кухонный уголок обычно включает у себя угловой диван, стол и несколько табуретов, или «кухонный уголок» вызывает ассоциацию со временами СССР, однако современная мебель значительно отличается. Предлагаю ломать стереотипы и присмотреться к таким  удобным и необходимым предметам быта как кухонные уголки.   Предлагаю Для производства новых кухонных уголков используются высококачественные материалы, в том числе и достаточно дорогие, а разнообразие вариантов дизайна позволяет легко найти идеальное решение для избранного стиля интерьера.

При выборе кухонного уголка следует обращать внимание на ориентацию дивана - она может быть как право-, так и левосторонней. Далеко не все модели диванов можно разобрать и переделать для установки в нужном положении".

(А еще есть диваны-геи и диваны-лесбиянки, но я застрял в стереотипе мышления совка, поэтому о них я не напишу) 


2. "Ведь иногда достаточно просто сказать несколько слов… Ведь очень важно понимать, что любовь это не просто слова и не рекламный трюк, и даже не кино" 

(Сам не понял, шо написал, ну и по*уй. Главное, что заказчик - дебил) 

Номінація 3. Сам ты пошляк! 

"Даже в таком, роде бы, небольшой нюанс, как ведущая рука играет большое значение"

(В коментах пробуємо вгадати, про що писав автор)


Номінація 4. Речення із світу майбутнього


1. "Современный и универсальный диван Леон в стиле модерна внесет новое веяние  в Ваш интерьер.  Диван Леон не оставит Вас равнодушными  своей дизайнерской оригинальностью и функционалом  не только молодое поколение (+ номінація "Гдєлогіка?"), но и людей идущих в ногу со временем.

"Не только молодое поколение, но и и людей идущих  в ногу со временем" 


(Диваны по достоинству оценят киборги третьей Вселенной, бежащие в руку с революцией)

2. "Цвет: Черный. Сделан из материала пена с памятью"

(В продаже также бритва с обонянием)

Номінація 5. За чесність бренду

1. "В 2006 году начали выпукать второе поколение Volvo S80"


2. "Ситуацию немного подпортил пресловутый кризис и вы, наши дорогие покупатели, стали отдавать порой предпочтение небольшим единичным предметам мебели, откладывая крупные мебельные покупки на потом"

(Вот почему Вы начали откладывать крупные покупки, дорогие Вы наши, блять, клиенты? Я уже почти купил себе Мерседес)

Номінація 6. Навіщо мені холодильник, якщо я не курю

1."Качественная одежда оптом всех размеров  известных  европейских брендов, произведенная на ведущих турецких фабриках"

2. "... элитной мебели европейского дизайна с элементами китайской экзотики для роскошных интерьеров. Мебель производится по новейшим итальянским технологиям"

Номінація 7. "Живий текст"


"Более того - далеко не редкость стала "плазма", а жидкокристаллическим "ящикам" наступают на их электронные "пятки" телевизоры с новой LED-технологией. Но отвлечемся от электронно-телевизионных подробностей. Ведь что касается мебели, для нас главное то, что современные телевизоры изрядно похудели, зато неплохо "раздались" вширь, а стало быть - вписать их в старую мебель, "заточенную" под "телетолстячков", несколько проблематично, а то и просто невозможно. 

Кроме того, диван - мебель в чем-то многофункциональная. На нем можно сидеть, прилечь ненадолго, а также "капитально" завалиться на всю ночь. 

(А ще на ньому можна грати сусідку Таню, вимазувати там піццу та сховати у постільній шухляді пса)

Номінація 8. Ігра слов


1. "Приобретая мебель Carpenter, вы обрекаете себя на роскошную жизнь в гармонии с самим собой"

2. "Просунута колекція Олай для пружнішої шкіри" ( текст баннера!)


(Ну, звичайно, якщо просунути під шкіру п*ять тюбиків Олаю, то шкіра по-любому стане пружнішою)

3. "Замечательный белый чехол-книжка, который сделан из качественного кожзаменителя кожи змеи"

4. "Чехол станет незабываемым подарком для поклонников мультсериала SpongeBob. В наборе с чехлом также идет защитная пленка и тряпка"

(Чего мелочится? Старый носок отрежу и пихну, как аксессуар)

5. "Чехол имеет матовое покрытие и цветы подсвечиваются за счет яблока, выглядит это просто великолепно!"

(Да, еще пакет травы и клава, наконец, со мной заговорит!)

Приємного Всім робочого понеділка і знайте - я таку хєрню не пишу :)







пятница, 31 августа 2012 г.

Привіт з відпустки

Довгоочікувана відпустка закінчилась. Безмежні години строчіння текстів за компом з мрією одного прекрасного дня тупо прокинутись і побачити пусте мило - ось воно, щастя :) Що ж, вперше в житті я була на морі і була у відпустці. У мене ніколи не було відпусток, а тепер це сталося. Їхали ми з Вовкою у Запорізьку область, недалеко від Мелітополя. Подорож почалася з того, що в нашому купе постійно було відкрите вікно, яке не зачинялося і через декілька годин я вже їхала з нежиттю. Вилізли ми в Мелітополі і я побачила такий пережиток совка, що просто срака.

Туалет знаходиться ледь не в кінці вокзалу. В туалеті немає дверей, а прибирали там, напевне, ще за часів Я.Мудрого. В залі очікування акція: кожен третій - бомж. Сидіння знаходяться так близько напроти, що майже доторкаєшся ногами до пасажирів. Напої, печенька та морозиво на території вокзалу продають напівбухі або бухі красуні.

Ледь не забула. Незабутня особливість мелітопольського вокзалу у відсутності людської платформи. Є 4 колії. Якщо Ваш потяг прибув на 4-ту колію, а на всіх попередніх коліях теж стоять потяги, то ті три потяги перед Вашим відкривають тамбур з двох боків, щоб пасажири тупо проходили через них в напрямку до свого потяга, причому їхній потяг може стояти 3 хв і нікого не гребе, як ті пасажири з купою валіз мають встигнути туди сісти.

Сіли до міської маршрутки. Очі пасажирів різко округлились, коли Вова сказав: "Візьміть за двох", адже всі вони говорили російською. Місто насичене плакатами регіонів та комуністів, я не бачила жодної вивіски українською мовою. В аптеці у продавця від моєї фрази "які у Вас є спреї для носа?" стався заворот мізків. Взагалі обробка запорізькими мізками української мови займала в середньому до 6 секунд і супроводжувалась тормозним виразом обличчя і напіввідкритим ротом. Вова обійшов три магазини і в жодному продавець не вшарив що таке "печиво до кави". Люди, ну це ж піздєц.

Ми приїхали на автовокзал і офігіли ще більше, коли на мєсному базарі стояла чебуречна і купка трушних биків (таких я навіть у Львові не зустрічала), які обтирали об себе руки від чебуреків. Місто сіре, виглядає, наче після вчорашньої війни, тільки трохи відреставроване.

На базі, куди ми поїхали ми жили в трейлері. Рамантіка :) До моря - 2 хв. На пляжі ми з Вовою дійшли висновку, що на море не їдуть більш-менш стрункі дівчата. Це були або целюлітні баржі по імені "Бабушка" або бикуваті тьолки, підпливші жиром по імені "Ану покажите свои бычки" та "Давайте нам винца". Культури у цих людей я не бачила ніякої - хтось пив молочний коктейль і прямо на пляжі залишав пластикові стакани, хтось залишав там обгортки від морозива, а синок якоїсь мамаші просто став і сцяв в море. Можна звинуватити місцеву базу за те, що немає смітника на самому пляжі, але, як на мене, слід винуватити людей, яким далеко до Європи через їхній менталітет.

В загальному було прикольно - сонечко, пляж, тепла водичка, пивко, солена рибка. Ми вирішили піти на мєсну діскотєку на сусідній базі. Я була на двох сільських дискотеках у своєму житті, але ця просто мене порвала. Шкода, що у мене не було знімаючого пристрою, щоб схопити ці кадри. Чоловіки від 50-ти танцювали так, наче змагались за приз "Плейбой бази - 2012". Бухі тьолки в спортивних штанах і гумових тапочках (!) намагались попасти в ритм, але їм це не вдавалось. Чувак, який вирішив, що він Майкл Джексон зробив три місячних ходи і три рази земля піднялась. Мєсні дєвачкі років 13-ти "випадково" натикались на парочку-трійку танцюючих хлопчиків, виляючи стегнами до підняття спідниці на 50%. Усю публіку просто плющило від замовлених мєдлячків типу "Младший лейтенант" і інших йому подібних. Приз симпатій особисто від мене отримав мужичок у кепці, куртці та шортах з розрізом по боках відомого бренду, який активними ударами стопи намагався, напевне, позбутись корча. Активно він танцював під пісеньки зі східними настроями.

Споглядаючи цю картину, ми з Вовою згадували найжахливіші туси, на яких ми були і брали свої слова назад.

Якогось дня ми вирішили спробувати пляжних розваг. Пішли спершу в тир. У школі я зайняла 3-тє місце по місту по стрільбі. Виявилось, позиції я не здала - не вибила хіба 2 банки з 20-ти :) Потім я вирішила спробувати себе на батуті, коли тебе підв*язують і відпускають. Люди, ну його нах. Я думала, що вмру :)

Останні дні теж були досить цікаві. На морі почався шторм. Наш трейлер не перевернуло, але все навкруги - столи, стільці і сітки літало і рвало за пару годин. Найбільшою пригодою у цей час був біотуалет. Щоразу, як я туди ходила (він стояв перед електробудкою), я думала, злечу з усією цією хучею лайна туди чи ні. Все-таки вмерти у відходах від електрики не дуже круто :D

Ну ось і все, доїхали ми норм і я вже у Львові. Знов чую українську, знов бачу своє улюблене місто і навіть рада бачити міську гопотню, яка в рази адекватніша, ніж та, де ми були. Наостанок пару фоточок для закріплення вражень та тонни мімішності та слюнки від відпочинку.



Трохи сєкасу :)


і всім хорошого настрою! ;)



вторник, 3 июля 2012 г.

Ніхто мене не любить, ніхто не приласкає або 8 пунктів жінки-невдахи

Ще одна тема, яка доволі довго визрівала у мене і нарешті визріла. Я писатиму про жінок-невдах. Жінок, які не можуть справитись зі своїми проблемами, а потім не можуть справитись самі з собою. Жінок, з якими не можуть справитись інші і через те вони роблять так, щоб з ними не справився ніхто.

Я знаю достатньо добре двох таких жінок, але зустрічала по описам друзів та знайомих таких набагато більше. Минуле однієї з них було стрімким - хороше навчання, червоний диплом економіста, шлюб, дитина, розлучення. 

Інша жила без батька, її ображали в школі, хоч вона була абсолютно нормальна та дуже гарна, поступила в технікум, вийшла заміж, народила дитину, розвелась, знов вийшла заміж, народила дитину, знов розвелась. 

Третя гарно вчилась у сільській школі, гарно закінчила історичний факультет з магістратурою, вийшла заміж, але не знає, яку професію їй обрати, нічого не добивається і мало чим цікавиться.

Четверта отримувала завжди середні оцінки, батьки її нікуди не випускали, вона рано вийшла заміж, народила дитину, живе з ними і мріє про походи в клуб та спокій від сім*ї.

Спільними у цих чотирьох жінок є:

1.Лінь. Вони приходять після роботи, вони розвалюються перед телевізором, вони забивають на все жирний хєр, пояснюючи це тим, що в них немає часу, сил та грошей щось зробити. Частіше ця стадія переливається в пункт № 2.

2.Жаління себе. Я так насмажилась на сонці, я так напрацювалась за 8 год робочого дня, мене так дістали на роботі, я сама виховую дітей, я так хочу спатки, мене ніхто не розуміє, криза в Україні і взагалі я така нещасна. Саме незрозуміле - це моє ясне розуміння того, що жаль себе - це перший крок до статусу тупої пізди, яку не можна вважати гідною жінкою. Так, тонну тротилу мені в хату, жінка багато несе на своїх плечах, але якщо постійно жаліти себе за те, скільки ти зробила і як ти змучилася, ти ніколи не зможеш більше і будеш гнити у своїй гордій ідеальності.

3.Агресія. Після важкого робочого дня, вдарившись зранку мізинцем об кухонну тумбочку, виприснувши на себе жир з пательні, раптово відкривши кран і просто тому, що ти всіх заєбала своїм ниттям, слід обов*язково виплеснути на когось відро гівна, щоб стало легше. Якщо витримуючий порцію гівна, мовчки приймає цей виклик, треба образити його ще більше, піти відпиздити домашнього пса чи принципово не жерти пів дня свіжозвареного борщу, хоч би від голоду очі лізли. Мені шкода цих жінок, чиє дитинство було складним чи життя не склалось, але маленька дитина, що залишилась у Вас всередині, робить з Вас монстра і так усім іще більше на Вас срати.

4.Відсутність бажання гарно виглядати. Небриті ноги, ламка та штучна пакля на голові, колір, що вигорів ще за часів О.Македонського, жирні складки, страшний сільський одяг, хода пацана з району. Та звісно, що Вам срати на мужиків, що зламали Вам життя. Але я скажу більше - Вам срати на себе. Ви не повинні жити заради мужиків. Ви повинні жити заради себе. Вам повинно бути приємно, що Ви йдете гуляти в чудовій формі, якщо Ви, блєать, взагалі виходите гуляти. Ви маєте вдягати гарну білизну, якусь спідничку, маєте змінювати образи. Але, звісно ж, простіше сказати: "Досить з мене мужиків!", "Та я народила дітей!", "Е, хай молоді таке роблять!" Дибілістичний менталітет української жінки після виконання плану навчання-заміжжя-діти спустити себе у моральну та фізичну каналізацію без шансів на повернення. Пробачте, краще я здохну, аніжа дозволю собі таку нікчемність.

5.Неправильна роль дітей. Чомусь ці жінки думають, що виховавши дітей, приділивши безсонні ночі, гроші час та усю молодість цим ушльопкам, діти повинні тут же почати їх забезпечувати і стати для них рабами. "Іди зі мною в магазин", "Міг би й мамі помогти", "Прибери, помий, засуши, закрути, туди не йди, сюди не йди, туди до 9-ї, ціле літо робим ремонт, куриш - урод, не куриш - ти шо мені брешеш?" і т.д. Допомога потрібна, це необхідний елемент будь-якої сімейної злагоди, але коли О. каже, що їй буде мало зп, яку планує заробити її дочка, дочка подумує послати О. куди подалі. Жінка без чоловіка досить агресивна людина, але дитина - це не робот для твоїх потреб, якого ти використовуєш, коли тобі потрібно. Це - свідома людина, що має право на своє життя, свої емоції та вибір і якщо Ви втратили таку можливість в своєму житті, дайте її іншим.

6.Рахування грошей. Це особливо стосується не тільки жінок-прикладів, а й усіх інших. Невдахи рахують Ваші гроші, витрати та заробіток, щоб визначити, наскільки Ви випереджаєте чи не випереджаєте їх, щоб в кінцевому результаті все одно бовкнути щось недоречне. Зважаючи на їх боязнь змін, вони переважно завжди залишаються на колишніх позиціях і смачно обсирають тих, хто живе гірше, ніж вони, підвищуючи таким чином почуття власного достоїнства. Вони немов вираховують те, що могло би у них бути і намагаються всяко "приліпити" до Вас почуття вини за потрачені гроші, незважаючи на те, що заробляєте Ви їх самі.

7.Заздрість. Ясний хрін, заздряча жінка - страшна особа. Особливо, коли Ви легко досягаєте того, чого у неї не було. Вона одразу знайде причини, звідки Ви взяли ці гроші, причому подасть їх так, щоб не виглядати невдахою, проте ті, хто реально оцінює її становище, зрозуміє, що до чого. 

8.Ранній шлюб і народження дитини. Це проблема, яка помічається і у більшості молодих жінок, проте не змінює свого статусу. Моя позиція така - ніхто не каже, що ти невдаха через те, що ти рано вийшла заміж і народила дітей. Але я кажу, що ти невдаха, тому що ти постійно ниєш, як ти заздриш своїм друзям, що реалізували себе в твоєму віці і мають можливість ще активно використовувати своє життя. Тоді ти мала вибір і знала, чим це закінчиться. Тоді у тебе в голові було два запитання - я хочу дитину чи я хочу життя? Ніхто не осуджував твої почуття і твій вибір, продовження роду - це круто. Але не надійся на любов дитини, якій ти одного разу сказала "От я дура, нахєр я тебе народила, так би зараз була спортсменкою чи професійним інженером" Ти в цей момент стала для неї найбільшою невдахою, зробивши необдуманий вибір, що перекреслив усі твої можливості, тож пожинай плоди.

В основі усіх цих пунктів лежить страх, ненависть, біль, слабкість. Це відсутність віри у себе, невміння переступити через щось. Невдахам приємно знаходитись в такому положенні, адже положення невдахи таке зручне - у тебе вічно стається якась лажа, тебе ніхто не любить, ти не повинна боротися, ти не повинна досягати більшого, ти завжди можеш діставати своїх слухняних дітей (частіше всього у батьків-невдах виростають розумні та сильні діти), ти не повинна слідкувати за собою, тому що тебе ніхто не любить і ти кажеш, що тобі нікого не потрібно, бо це протест, що означає бажання сховатись від того, що колись зламало тебе і ти не змогла цього позбутися. Баби, знаходитись поруч з Вами просто нестерпно. Ви руйнуєте самі себе і не даєте Вам допомогти. Ви самі винні в тому, що світ відвернувся від Вас, бо Ви відвернулись від світу.