вторник, 14 сентября 2010 г.

Розділ 2. Біль

Продовжую викладати розділи із своєї філософської тіпа книжечки :)

Біль

Все справжнє – біль…. суперфраза, яку сказав мені один друг. Вона настільки правильна, Ви навіть не задумувались… А просто знайте, що немає тих почуттів кохання, добра, справедливості справжніх. Біль – він правильний, з являється нізвідки, проте ховається у нас, розмножується там настільки, що в нас не стає місця, і ми його готові викинути, але ж це просто нетерпимо… Так, він справжній. Ви завжди знаєте, що коли у Вас щемить у серці, коли Ви втрачаєте здатність розрізняти кольори і предмети, а люди стають Вашими жертвами у такому стані, це він постукав до Вас. Ви ж його завжди впізнаєте, як би він не був вдітий. Тому що він хоче, щоб Ви його бачили. Він ж старається завжди бути помітним, і шукає собі ціль, яка цьому підкоряється. Він справжній ще й тому, що він гидкий, потворний, жахливий, які там ще слова використовують при його описі?... Проте він завжди виконує свою місію, Ви можете йому довіряти… А от кохання? Неочікуване, невідоме, гаряче, проте воно нас випробовує на час, скільки ми витримаємо приємного, щоб дістати удар… Сидить в засідці, Ви можете йому довіряти, але воно ніколи не довіряє Вам. Ви кажете, - це ж справжнє, почуття, щастя, я це відчуваю, як ніколи!!! Таймер пішов. Біль ніколи не дасть Вам такого таймауту, він прийде, зробить Вам боляче, поживе з Вами, і покине. А кохання? Хіба воно таке добре? Воно Вас не покине, житиме з Вам дуже довго, мучитиме Вас, хоча… кохання ж має лиш радувати!!! Це місія болю мучити.

Мені здається, з болем все набагато вигідніше. Розумієте, він діловий, з ним добре мати справу, прийшов – зробив. А інші почуття, як лавина, чи обмине, чи накриє. І це розумно зроблено, якщо задуматись. Біль – він поганий, як кажуть, роз’їдає все всередині, але Ви його скорше переживете, бо знаєте, що так треба. Ви знаєте, що Вам буде боляче, відповідно, самі себе заспокоюєте, і знаходите вихід, який Вас позбавляє від цього болю… А щастя, мучитись хіба будете за ті пару моментів блаженності. Виходить у нашому суперечливому світі, що погане вже краще, ніж хороше, і приносить кращі результати, ніж інші почуття. Так, біль гидкий, несамовитий, нестерпний, але, він справжній. Все інше – оболонка, яка Вам здається такою привабливою. Справжнього мало, а Ви би ще хотіли, щоб і хороше таким було? Ніколи хороше не дасть такої можливості. Воно лише все життя показує Вам хвостик, а Ви думаєте, що це вже істина. Воно Вам раз щось покаже, щоб Вам подих захопило від щастя, і все. А у Вас буде образ в голові, який клонуватиме оцей один момент на всі ситуації, і складатиметься враження, що це дійсно існує. Ви – існуєте, а все інше поза Вами – продукт вашої ж діяльності. Тож будьте обережні з власним внутрішнім світом, та й із зовнішнім теж, всі обманюють Вас. Всім кажуть, що таке хороше,а що таке погане. Тільки потім люди стають несповна розуму, стають ненормальними, тому що вони не можуть усвідомити справжності. Вони втрачають голову від кохання, їх кидають батьки, вони бачать жорстокість, зраду, ілюзорність, і не можуть зрозуміти, чому все так, адже їх створили у ідеальному світі, де хороше – хороше, а погане – погане. А тут виходить, що хороше – це погане, і навпаки. А це правда, як не крути.

А ще знаєте, що саме цікаве? Почуття ж діють проти нас! Подивіться, скільки болю в світі, і всі керуються ним, щоб добитися чогось, налякати, створити, помножити його. Та що завгодно. Але це діє, тому що, коли звертаєшся до людей із хорошим, вони не хочуть це приймати, вони бояться, що це несправжнє. Зате коли їх мучиш, вони точно знають, що треба робити, і вірять тобі. От терористи це прекрасно розуміють. І вбивці всілякі, та й взагалі, будь-яка людина, яка свідомо аналізує все, що відбувається, знатиме, що насправді справжнє.

Проте Ви можете бути щасливі. Переживаєте біль, а потім, відпустивши його… щастя, свобода. Ви змінюєтесь, набуваєте досвіду, міняєте своє ставлення до чогось. Речі – які, в житті необхідні! Тож тримайте своє гидке каченя, панове, і не душіть його, а виховайте.