вторник, 8 февраля 2011 г.

Обитель Прапорщика

Я, як автор вдало обсиральних постів, сьогодні напишу про релігійний осередок Закарпаття, зокрема про греко-католицьку церку Св. Юрія в м. Мукачеві, а також трохи про самих закарпатців у релігійному світлі. Отже, чорний список недоліків:
- один з дяків, які відспівували бабусю, - колишній прапорщик. Шукав здачу 10 грн у величезній коробці з грошима півгодини, хоч бачить добре. Діагноз - виродок;
- 9 і 40 днів - 90 грн. Прапорщик посунув 40-вину на 1 день, бо у них там все забито. Теж мені, бля, РАЦС:
- відсутність людей у церкві - з 13 по 16 год. Там не було жодної душі - двері відкриті, бери, що хочеш;
- прийшли ми на службу на 9 днів, прийшли десь на 5 хв рагіше, він нас бачив. Треба було з собою принести хліб. Відслужили парастас. Потім вимкнулось світло і вони виходити з церкви. Мама підбігла до нього: "А як же хліб?" Офігівшо-нагла пика у відповідь: "А де Ви раніше були, тепер робіть з тим хлібом, що хочете!" Цей виродок мав сказати про всю процедуру, він бачив, що ми прийшли раніше;
- співають у церкві аж 2-3 мужчин, розібрати щось важко, бо співають ще й на закарпатській релігійній мові;
- служби в церкві з 8 до 9, тобто на 11 її просто не існує.

Для порівняння розкажу про жіночий Свято-Миколаєвський монастир на березі р. Латориця в Мукачеві. Ми пішли замовити службу ще й там. За 9 і 40-вину з нас взяли 43 грн, все пояснили. Спустили ціну на воду, бо ми в них взяли молитвенники. Ось справжні служителі Господу, а не ті лицеміри, що були в Обителі Прапорщика.

Дещо про ментальність закарпатців. Колись ходила до цієї церкви влітку, то помітила суттєво закарпатську тенденцію: жінки вбираються хто як краще і як заходиш у двір усі тебе обдивляться і обмовляють прямо на службі. Навіть на базарі мала нагоду почути фразу одної жіночки біля блузок і спідниць: "Та мені штось до церкви вдіти".

Ці люди не ходять молитись. Вони ходять до церкви, бо так модно і так треба. У мами на роботі жінка знає всі молитви, ходить туди ледь не щодня. На роботі кляне чоловіка, який більше 20 років заробляє на її сім*ю, а її син, якому 8 років, посилає нах і обзиває усіляко її матір і вона рже з цього і розказує це на роботі. Жахлива закарпатська спільнота. Коли я заходжу в якесь кафе в центрі, усі дивляться на мене, мов я гола і замовкають. Деякі можуть навіть вголос сказати: "Але, позирай яка" (О, подивись яка - укр.) Мені на це начхати. Але все ж не можу зрозуміти, чому люди тут саме такі - пліткарі, жадібні, егоїстичні та вийобисті. Це окрема держава. Жаль ті 20-30 відсотків нормальних людей, які теж тут живуть.

1 комментарий:

  1. Ну Ви даєте, люди як люди, усі ми в якійсь сфкрі гнилі всередині. Ви не обмовляєте і ходите до церкви щиро, зате в чомусь іншому грішите. Як і я. Я, коли мене повчають як жити, шаленію і роблюсь дуже агресивним, і усі мої принципи любові до ближнього (в тому числі до моєї дорогої "родиени") летять далеко-далеко )

    ОтветитьУдалить