среда, 21 марта 2012 г.

Про ниття нашого покоління

Останнім часом стикаюсь з безліччю людей та явищ, які мене змушують біситися. На то є дві причини: люди та я, а точніше одна причина - всі різні. Та ось все більше стикаюсь з чоловіками, які перебрали на себе дівочу долю. Я не кажу так про всіх - мене задримбало, що в коментах розводиться срач на цю тему. Я кажу про тих, хто найчастіше мене оточує, а так складається в житті, що мене оточують часто слабші за мене люди, а мені складно миритись з слабкими, а часто - нестерпно. Я постійно зрівнюю, що можу я і що можуть вони і це приводить мене в якусь логічну істерику. А ще більше істерика поїдає мене, коли ці люди починають мене копіювати. Я ні для кого не збираюсь бути авторитетом, я живу для себе і роблю все, як вважаю потрібним, а тут вже організовуються ряди фанів мого життя.

Опісля першого абзацу у Вас, можливо, виникне бажання сказати пару хороших слів у захист людей, але перечитайте 2 речення і заспокойтесь.

Чоловіки почали нити, боятися і вдягатися, як жінки. Жінки стали агресивні, самостійні і вдягатися, як чоловіки. По-моєму, повний піздєц.

Скільки шансів втрачається, коли людина труситься перед усіма можливостями! Все закрито перед нею, вона боїться однієї єдиної невдачі і приростає на місці, коли інші, розкидуючи землю із ями, в якій сидять, вилазять наверх і бачать яскраве світло сонячного берега. Ниють про дрібниці - о, я так змучився після пар, я був у стоматолога, а потім 4 години шукав лабу у гуглі. Коли я сиджу за комп*ютером від 10 до 6 і строчу тексти на різні теми, встаючи лише поїсти і в туалет, готую дві страви водночас, встигаю прибрати в хаті, з*їздити на репу і годину приділити хлопцеві, я рідко коли кажу, що я змучена. І то, я вважаю, що те, що роблю я, це рай для деяких інших сімей або матерів. Поняття важкості чогось замінено лінню і егоїзмом. Розбалуване, йоб їх, покоління.

Нити: "ой, у нього стільки грошей. Нє, ну він добився цього сам, тож він молодець, але мені пєчально за себе" Що зробив ти, щоб добитись того ж? Ти - не інвалід, не розумововідсталий, не тупий виродок, за якого башляють батьки. Ти - молодий та неодружений. Якого хєра тобі треба?

Колись я була ніжною, дуже доброю дівчинкою, але зараз стала холодним ходячим розрахунком, джерелом цинізму, брутальності. Я багато що не люблю і багато що не сприймаю, але я знаю одне - я добилась поваги. Добивайся всього сам. Не бійся змін. Не вдалось, всирайся, лізь з шкіри, пробуй ще десять разів. Якщо не піде - забий, не твоє. Забий на думку оточуючих, розвивайся. Ти - молодий, тож втикай, як мул, бо коли будеш старий, це вже буде неможливо. Здійсни свої мрії, у тебе все є для цього. Ризикуй, без ризику все нудне, боянне і незмінне. Справді, це відчуття сперматозоїда. Але результати є.

Сотні коментів "твоя думка неправильна", "ні, це самовбивство" і т.д. мене не хвилюватимуть. Я пишу для тих, хто віднайде у цих рядках щось для себе. Я вибрала стратегію, яка мені зручна і випадкові думки - це ями на дорозі, які мені треба об*їхати. Проте не слід думати, що я всралась на Вас всіх і вважаю себе пафосною звєздою. Хто знає мене хоч трішечки ближче, той це заперечить.