пятница, 31 августа 2012 г.

Привіт з відпустки

Довгоочікувана відпустка закінчилась. Безмежні години строчіння текстів за компом з мрією одного прекрасного дня тупо прокинутись і побачити пусте мило - ось воно, щастя :) Що ж, вперше в житті я була на морі і була у відпустці. У мене ніколи не було відпусток, а тепер це сталося. Їхали ми з Вовкою у Запорізьку область, недалеко від Мелітополя. Подорож почалася з того, що в нашому купе постійно було відкрите вікно, яке не зачинялося і через декілька годин я вже їхала з нежиттю. Вилізли ми в Мелітополі і я побачила такий пережиток совка, що просто срака.

Туалет знаходиться ледь не в кінці вокзалу. В туалеті немає дверей, а прибирали там, напевне, ще за часів Я.Мудрого. В залі очікування акція: кожен третій - бомж. Сидіння знаходяться так близько напроти, що майже доторкаєшся ногами до пасажирів. Напої, печенька та морозиво на території вокзалу продають напівбухі або бухі красуні.

Ледь не забула. Незабутня особливість мелітопольського вокзалу у відсутності людської платформи. Є 4 колії. Якщо Ваш потяг прибув на 4-ту колію, а на всіх попередніх коліях теж стоять потяги, то ті три потяги перед Вашим відкривають тамбур з двох боків, щоб пасажири тупо проходили через них в напрямку до свого потяга, причому їхній потяг може стояти 3 хв і нікого не гребе, як ті пасажири з купою валіз мають встигнути туди сісти.

Сіли до міської маршрутки. Очі пасажирів різко округлились, коли Вова сказав: "Візьміть за двох", адже всі вони говорили російською. Місто насичене плакатами регіонів та комуністів, я не бачила жодної вивіски українською мовою. В аптеці у продавця від моєї фрази "які у Вас є спреї для носа?" стався заворот мізків. Взагалі обробка запорізькими мізками української мови займала в середньому до 6 секунд і супроводжувалась тормозним виразом обличчя і напіввідкритим ротом. Вова обійшов три магазини і в жодному продавець не вшарив що таке "печиво до кави". Люди, ну це ж піздєц.

Ми приїхали на автовокзал і офігіли ще більше, коли на мєсному базарі стояла чебуречна і купка трушних биків (таких я навіть у Львові не зустрічала), які обтирали об себе руки від чебуреків. Місто сіре, виглядає, наче після вчорашньої війни, тільки трохи відреставроване.

На базі, куди ми поїхали ми жили в трейлері. Рамантіка :) До моря - 2 хв. На пляжі ми з Вовою дійшли висновку, що на море не їдуть більш-менш стрункі дівчата. Це були або целюлітні баржі по імені "Бабушка" або бикуваті тьолки, підпливші жиром по імені "Ану покажите свои бычки" та "Давайте нам винца". Культури у цих людей я не бачила ніякої - хтось пив молочний коктейль і прямо на пляжі залишав пластикові стакани, хтось залишав там обгортки від морозива, а синок якоїсь мамаші просто став і сцяв в море. Можна звинуватити місцеву базу за те, що немає смітника на самому пляжі, але, як на мене, слід винуватити людей, яким далеко до Європи через їхній менталітет.

В загальному було прикольно - сонечко, пляж, тепла водичка, пивко, солена рибка. Ми вирішили піти на мєсну діскотєку на сусідній базі. Я була на двох сільських дискотеках у своєму житті, але ця просто мене порвала. Шкода, що у мене не було знімаючого пристрою, щоб схопити ці кадри. Чоловіки від 50-ти танцювали так, наче змагались за приз "Плейбой бази - 2012". Бухі тьолки в спортивних штанах і гумових тапочках (!) намагались попасти в ритм, але їм це не вдавалось. Чувак, який вирішив, що він Майкл Джексон зробив три місячних ходи і три рази земля піднялась. Мєсні дєвачкі років 13-ти "випадково" натикались на парочку-трійку танцюючих хлопчиків, виляючи стегнами до підняття спідниці на 50%. Усю публіку просто плющило від замовлених мєдлячків типу "Младший лейтенант" і інших йому подібних. Приз симпатій особисто від мене отримав мужичок у кепці, куртці та шортах з розрізом по боках відомого бренду, який активними ударами стопи намагався, напевне, позбутись корча. Активно він танцював під пісеньки зі східними настроями.

Споглядаючи цю картину, ми з Вовою згадували найжахливіші туси, на яких ми були і брали свої слова назад.

Якогось дня ми вирішили спробувати пляжних розваг. Пішли спершу в тир. У школі я зайняла 3-тє місце по місту по стрільбі. Виявилось, позиції я не здала - не вибила хіба 2 банки з 20-ти :) Потім я вирішила спробувати себе на батуті, коли тебе підв*язують і відпускають. Люди, ну його нах. Я думала, що вмру :)

Останні дні теж були досить цікаві. На морі почався шторм. Наш трейлер не перевернуло, але все навкруги - столи, стільці і сітки літало і рвало за пару годин. Найбільшою пригодою у цей час був біотуалет. Щоразу, як я туди ходила (він стояв перед електробудкою), я думала, злечу з усією цією хучею лайна туди чи ні. Все-таки вмерти у відходах від електрики не дуже круто :D

Ну ось і все, доїхали ми норм і я вже у Львові. Знов чую українську, знов бачу своє улюблене місто і навіть рада бачити міську гопотню, яка в рази адекватніша, ніж та, де ми були. Наостанок пару фоточок для закріплення вражень та тонни мімішності та слюнки від відпочинку.



Трохи сєкасу :)


і всім хорошого настрою! ;)